Журналіст Джим Дуайер, лауреат Пулітцера, захоплюється

Рой Пітер Кларк пише: «Чим я найбільше захоплююся в Дуайєрі, так це його втіленням як літературної, так і журналістської чутливості».

(Shutterstock)

Примітка редактора: ми оновлюємо цю статтю, щоб віддати шану Джиму Дваєру його смерть 8 жовт . Спочатку він був опублікований 18 липня 2006 року.

Коли я побачу записи певних репортерів, я буду читати все, що вони пишуть. Джим Дуайер The New York Times є одним із них. Джим став, на мою думку, поетом-прозаїком 11 вересня, журналістом, якому з особливою порядністю і силою вдалося реєструвати затяжні наслідки жахливого дня.

Джим виграв Нагорода ASNE за видатний письменник за його короткі розповіді про конкретні об'єкти, які стали реліквами катастрофи веж-близнюків: ракель використовувався для втечі з ліфта, сімейне фото знайдено в завалах, паперовий стаканчик використовували, щоб напоїти спраглих.

Через п’ять років біль продовжує знаходити сім’ї загиблих. в недавня історія , Дуайер описує важке становище трьох сімей, які дізналися, що 911 записів від 11 вересня містять голоси їхніх близьких.

Воно починається:

Ні, спочатку Джо і Марі Хенлі вирішили, що вони не будуть слухати запис 911 свого сина Кріса, який закликає на допомогу Windows on the World.

І ні, погодилися Джек Гентул та його сини, у них не було наміру програвати стрічку з дружиною і матір’ю Алайни Гентул, які зателефонували 911 з північної вежі Всесвітнього торгового центру.

Чи закінчиться колись 11 вересня, запитала Деббі Андреаккіо після того, як їй зателефонували з офісу мера в понеділок, на день народження її брата Джека, і повідомили, що того ранку чотири з половиною роки тому він зателефонував у службу 911.

Вибір трьох прикладів не випадковий. Дваєр знає, що в письмовій формі три представляють ціле. Він використає обіцянку цього числа, щоб розвинути основу історії, організовану навколо досвіду сімей Ханлі, Гентул і Андреаккіо, у такому порядку.

Зверніть увагу на іншу стратегію в цій голові: Дуайер встановлює шаблон у перших двох абзацах, повторюючи слово «ні», але для третього прикладу він дає йому поворот. Це хороший інструмент: налаштуйте шаблон, а потім змініть його. Туди, туди й туди.

У розповіді Дваєра я передбачаю особливі та незвичайні слова, особливо фрази, які я не звик бачити в новинах: «Якими б руйнівними вони не були, стрічки мають унікальну силу як слухові реліквії та як портали у втрачений і невидимий момент для ці три родини». І подивіться це: «Для багатьох із тих, хто найближче до дня, випуск стрічок є ще одним сізіфовим моментом у марші від 11 вересня, в якому кожен крок вперед у часі, здається, відповідає кроку, який їх посилає знову хилитися до дня».

Враховуючи катаклізм події, мова релігії та міфів здається доречною та поважною. Якщо ти знаєш міф про Сізіфа , ви можете пережити історію на більш глибокому рівні. Якщо ні, ви можете отримати значення з контексту.

Тут багато інструментів: Використовуйте три, щоб представити ціле; встановіть візерунок, потім закрутіть його; використовувати цікаві слова, які читачі можуть зрозуміти з контексту; не обходьте стороною міфічне чи поетичне, якщо це надає сенс твору.

Чим я найбільше захоплююся в Дуайєрі, так це його втіленням як літературної, так і журналістської чутливості. Його робота може мати поетичний або оповідний відтінок, але він також вірить у використання доказів і джерел, які, хоча й не наукові, створюють те, що він називає «відтворюваними результатами» — речі, які можна перевірити.

Рой Пітер Кларк викладає письмо в Poynter. З ним можна зв’язатися електронною поштою на електронну пошту або через Twitter за адресою @RoyPeterClark.