Чого назви пісень навчають нас про те, щоб виділити заголовки

Письменники весь час думають про назви не лише для власних історій, а й про роботи інших, якими вони захоплюються. «Над чим ти працюєш?» — запитали друзі.

«Нова книга про те, як жити в англійській мові», — сказав би я.

«Як це називається?»

“ Гламур граматики ».

«Чудовий заголовок».

Оригінальна назва «Острова скарбів» була «Морський кухар». (Про що думав Роберт Луїс Стівенсон?) Великий американський редактор Максвелл Перкінс переконав Ф. Скотта Фіцджеральда, що «Великий Гетсбі» була кращою назвою, ніж «Трімальчіо у Вест-Яйце».

Заголовки, включаючи заголовки, мають власну логіку та граматику. Довгі назви виділяються ексцентричними. Стандартні назви книг складаються з одного до семи слів. Вони повинні поміститися на суперобкладинці, адже великим шрифтом. Насправді письменники поводяться так, ніби назва книги чи пісні є жанром — щільніше, ніж поетичний куплет, щільніше, ніж хайку, набагато жорсткіше, ніж твіт.

Пошук заголовка може розпочати розповідь і допомогти письменнику знайти фокус.

Коли в інтерв’ю 1962 року в інтерв’ю 1962 року його запитали, що спочатку – мелодія чи слова, відомий автор пісень Джонні Мерсер запропонував несподівану відповідь:

Спочатку — назва. Це охоплює грандіозну ідею, суть одержимості, думки; все складається в тому, що… це те, що вражає першим, це те, що у вашій свідомості зібрано разом у гострому фокусі; назва б’є, як куля, і якщо вона правильна, то у вас є все, готове до роботи, в стислій упаковці — все божевільне, несвідоме намацування злилося в щось справжнє. ... Титул посилає мене. Це титул, який стоїть першим? Або це все всередині вас створило назву, і раптом ви впізнаєте її, і вам здається, що це — і звідти ви йдете. Коли з’являється назва — я почав.

Для запису, відомі назви пісень Джонні Мерсера включають:

• 'Джиперс Кріперс'
• «Я стара корова рука»
• «Наголоси на позитиві»
• “Атчісон, Топіка і Санта-Фе”
• «Прийди дощ, прийди сяй»
• «Блюз у ночі»
• «Та стара чорна магія»
• «І ангели співають»
• “Добрий Гуді”
• «ледачі»

Натхненний цим коментарем, я вирішив дослідити уявлення про те, що назва — це жанр із власною логікою та граматикою. Я взяв з полиці одну зі своїх улюблених книг музичного критика «Серце року та соулу». Дейв Марш .

Марш, який став агентом Брюса Спрінгстіна, перераховує в порядку своїх уподобань 1001 найкращу пісню рок-епохи. Мені спало на думку, що, загалом, чудові пісні мають чудові назви, тому я вирішив взяти перші 15 у списку та деконструювати їх за мовою та значенням. Ось так:

1. «Я почув це через виноградну лозу» — Марвін Гей. Ця назва є реченням, але ключовим є займенник «воно», який створює загадку розповіді: Що він чув?

2. «Джонні Б. Гуд» — Чак Беррі. Ця назва — ім’я головного героя повісті, динамічного молодого кантрі-гітариста. Але веселощі походить від подвійного значення: назва — це не просто ім’я, а речення, яке вимовляє підбадьорливий фанат. Будь добрим, Джонні!

3. «Papa’s Got a Brand New Bag» — Джеймс Браун. The Godfather of Soul винайшов фанк з цією платівкою. Джеймс Браун - це тато, а його 'сумка' - це музичний сленг для стилю музики.

4. «Звернись, я буду там» — «Чотири вершини». Ця чудова назва насправді складається з двох речень, з’єднаних разом, перше в наказовому способі, друге вказує на підтримку коханця.

5. «You’ve Lost That Lovin’ Feelin’» — The Righteous Brothers. Речення, яке передбачає емоційну розмову, половину діалогу з коханим, який втратив іскру. Друга особа «ти» створює відчуття реальності.

6. «(I Can't Get No) Satisfaction» — The Rolling Stones. Більшість людей називають цю пісню «Satisfaction», чудова чотирискладова абстракція, яка означає все, від емоційного задоволення до сексуального задоволення. Але пролог — «Я не можу отримати Ні» — з його нестандартним подвійним негативом надає оповідачеві суворий образ. Уявіть, що Джулі Ендрюс намагається заспівати її: «I Cannot Get Any…».

7. «Як Rolling Stone» — Боб Ділан. Порівняння діють у поезії, у текстах балад, навіть у назвах пісень, порівняння, яке дало назву англійській рок-групі та відомому журналу про рок-н-рол.

8. «Повага» — Арета Франклін. Ця назва належить Отісу Реддінгу, який написав пісню в розпал епохи громадянських прав. Це показує, що слово може працювати на кількох рівнях для різних аудиторій. Смисл розповіді походить від домашньої сцени, музикант повертається додому з дороги, шукаючи поваги від своєї жінки. Але на початку 1960-х чорнявий чоловік із Півдня, який вимагав поваги, мав потужне значення. Звичайно, Арета зробила це власноруч, адаптувавши пісню для жіночої точки зору і виклавши слово R-E-S-P-E-C-T, якщо її чоловік не слухав.

9. «Tutti Frutti» — Літтл Річард. Хоча Пет Бун відбілив весь секс і душу в цій мелодії, Маленький Річард вибрав назву, яка відображала шалене божевілля Іншого — чорношкірого гея, який гримився, коли грав, і який завжди звучав так, ніби кричить у церкві.

10. «Нікуди тікати» — Марта і Вандели. Мені подобається, як ця назва додає інфінітив «бігти» до прислівника «нікуди». Словник американської спадщини також розпізнає форму іменника ніде, стан неіснування, як у «дорозі в нікуди». Але частини мови постійно переодягаються, і саме так Бітлз могли перетворити це слово на прикметник: «Він справжній Ніде, який живе в Ніде, будує всі свої плани Ніде для Нічого».)

11. «Луї, Луї» — The Kingsmen. Цінність виробництва в цій версії старої острівної пісні була настільки погана, що ніхто не міг розібрати текст, що призвело до міських легенд, що вони брудні. Луї — це ім’я бармена, який чує плач співака про його втрачене кохання. Але найбільше мені подобається в цій назві ця фанк-кома посередині.

12. «Таємничий потяг» — Елвіс Преслі. Як і слово «секрет», слово «таємниця» завжди змушує глядачів хотіти більшого. Чому б комусь не захотіти піднятися на таємничий потяг?

13. «Трусити, тріскати й кататися» — Великий Джо Тернер. На відміну від гіперсексуалізованих текстів деяких хіп-хоп пісень, ранній рок-н-рол передавав сексуальну силу через ритм і відчуття музики, а також через завуальовану мову, як-от shake, rattle, roll, rock, jazz, juke, усе з яких були евфемізмами для сексу.

14. «Whole Lotta Shakin’ Goin’ On» — Джеррі Лі Льюїс. Хто сказав, що речення не можна закінчувати прийменником? Вбивця робив усе, що хотів. Правила були створені для того, щоб їх порушувати, табурети для фортепіано були зроблені для того, щоб їх перекидати, а піаніно запалити. Мені подобаються всі букви «О» в цій назві, скоромовка голосних, яка змушує вас похитнути асонанс.

15. «(Sittin’ On) The Dock of the Bay» — Отіс Реддінг. Довга версія дає нам більшість речення з двома прийменниковими фразами. Це створює обстановку, включаючи квакання чайок, для паралізованого нерішучістю оповідача — душевного Гамлета.

Чого ми навчилися? Що хороші пісні виграють від хороших назв. Що хороші історії виграють від хороших заголовків. Що навіть у межах восьми слів письменник може використовувати інструменти граматики, синтаксису, сленгу, пунктуації, дикції та розповіді, щоб відкрити двері для тону, голосу та значення. Зусилля знайти відповідну назву допомагає як письменнику, так і читачеві.